Заробітчанам Рід козацький - по усіх світах… Гнат слугує негру, Макс – арабу. Сниться їм доріжка в полинах, Всохлі дички і камінні баби... Заробляють на життя собі, Дітям, щоб не соромно - у вічі. У неділю йдуть у в Божий дім: Ставлять за далеких ближніх свічку. Я - з юрми, що мовчки потерпа, Споглядаю плин степів до скону. Де ж той Велет, де ж сокира – та, Що трієру витеше незборну? Україно, цвіту ж - по світах! Перегомін - риндою - у скроні. Ніч... Зриваю маки в полинах... І криваво жевріють долоні. *** Скеміє за вас моє серце. Алюром - і жаль, і півсором... Отут - і пупи, і відерця, Закопані під осокором. Кому відписали ці луки? На кого лишили криницю? Кладу подорожник на руку. Шукаю золу, маглівницю... *-------------------- козаки мали невелику кількість галер, тож трієра в тексті бажаніша для автора, ніж... човен чайка. :)
|