Мудрого простий звичайно не любить, Ще й дорікає, за мудрість ту гудить, Він йому заздрить, перечачи богу — Мудрий бо в небо зна певну дорогу. Простий є простим, і бути так має, Сам що не вчився, то мудрого лає. Мудрий чи ж винен, що простий науки Взяти не втямив, лінуючись, в руки? Гідний той шани, хто, праці доклавши, Мудрість осилив, науки пізнавши. Шеляга варта простого глупота — Мудрість осягне лиш вперта робота. Мудрості ціну завжди мудрі знають, Прості даремно громи в них вергають. Тільки ж і простість сіять може злотом, Мудрість же скніти нікчемним болотом — Простість та має Христу бути мила, Мудрості скрита в тій простості сила
|