Опубліковано: 2009.05.27
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Свiтлана-Майя Залiзняк

Самосів

           

                      А муза і глухла, і сліпла,
                                     в землі зотлівала зерном...
                                                                      Анна Ахматова

Борвій розніс полову по полях.
Зерно хоча б окрайчик неба просить.
Все неживе розвіється - мов прах.
Чужі обжинки. Паляниці. Осінь.

Здираю наст – як панцир з черепахи.
Кривавить пальці мерзла Суєта...
Знічев’я малювала горду маху.
Пегас дрімав, тож пензлик – із хвоста.

Нарешті – травень!
                            У гаї, в поля!
В’яжу докупи суховіття й квіти.
Вже присмагають глинища. Земля -
У вирвах, руслах, борозенках, мітах.

Палає у жертовнику Вогонь.
І лавру, й розмарину досить, як на мене.
Квітують луки...
                        А з моїх долонь
Струмують
                рими
                          в джерело
                                            камени...

2009
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/20262/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG