Проростає крізь шкіру стебло самоти, Неба тінь заповзає на крила – лети! Сині вени – замулені ріки... Вигинається сонця розпечена спина, Аромат піднебесся й невипитих вин, Ніч обскубує спалене пір’я...
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”