Зліпи мені мову самотності
з крапель дощу,
щоб між хмарами мовчки ковтати
солоні бризки,
бути небом шаленої осені,
медіатором
в пальцях рок-гітариста,
абсентом у горлі.
Я от-от знову стану
дитиною Нут,
омиватиму вранці сліди
твоїх літоралей,
білу шкіру гарячих рук
і дорогу до раю...