Опубліковано: 2009.05.26
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Віктор Шендрік

*  *  *



Не отпета, не искалечена,
Без претензии – в жития,
Но наверчено, ох, наверчено
В этой жизни, в которой я
Ковыляю, скриплю, барахтаюсь,
Выкобениваюсь, бодрюсь,
Духарюсь, напролом шарахаюсь,
Утираюсь и вновь ломлюсь.
Мать-надежда прикрикнет мачехой,
Разольётся степной пожар...
Сколько лет я терзал, взлохмачивал
Неприкаянный Божий дар!
Вечер муторный, блёклый, серенький
Фифти-фифти разводит спирт,
Поединок котёнка с веником
Подзабытое бередит.
Гаснет эхо зеленоглазое
На задворках весёлых дней,
Отзовись упокойной фразою,
Чем безмолвнее, тем больней.
Сердце охнет в похмельном трепете,
О валун скрежетнёт коса...
Где теперь мои гуси-лебеди,
Громогласные небеса?!

2000
© Віктор Шендрік
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/20232/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG