Опубліковано: 2009.05.26
Поетичний розділ: Філософська лірика

Ганна Сиромятнiкова

Не голрит только истина


Не горит только Истина…
Солнце смоет и смерть.
Значит, осень наивная
И слеза – талый снег.

Пустота осыпается
От свеченья звезды,
И гроза – лишь страдалица
С ливнем вместо судьбы.

Не горит только истина
В канонадах  минут.
Значит, время не выжмется    
Из заоблачных смут.

И опять от бездонности
Грянут громом стихи,
И в огнях невесомости
Станут птицами сны.

2008
© Ганна Сиромятнiкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/20222/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG