Margaritas ante porcos 1 Сільська поетеса, чорнявка Марина Творити нетлінне бажала до згину. „Не пишеш пісень – значить хисту катма!”– Сказав голосистий безвусий Хома. Сестра позіхала, просила:”Вгамуйся, Бо я від поезій таких утоплюся...” Сусідка ховала насмішку в хустинку: „Зурочив хтось бідну школярку Маринку!..” Завиди щипали:"Творіння - на двійку!". Вінці виплітали з кульбаб і повійки... 2 Розквіт орхідеями синіми хист. Марину із клубу провів гармоніст. - П’янкі твої губи! – Левко прошептав,– Та вірші від мене - на відстані мавп: Між глуздом і ними – міцні жовті ґрати! Колись в зоопарку згубив мене тато, І я день блукав... І заснув під вольєром... І я ж римував, коли був піонером! 3 Я стріла Марину в осінньому місті: - Це – днина прощання. Поплив гармоністик... Пишу я щоночі дивочні поеми Про гейзери, гори, пустелі, химери... - Я теж мандрувала. Жила під Ай-Петрі,– Шепнула я жінці у чорному светрі.– Зіржавіють ґрати ! Ще будуть по зливах Пахкі абрикоси, індигові сливи. Перлини й корали збирали уміло. Маринко, ту розкіш не сипте у пійло!
|