Опубліковано: 2006.12.04
Поетичний розділ: Філософська лірика

Микола Шошанні

ВІРА

Під приглушений мінор томів
Тихо сутінок сутана сіра
З меланхолією погляд мій
Перехоплює, і з кожним днем
Залишається все менше тем,
У які не перетліла віра,
Та проникливість об’ємних слів
Неприкаяно летить услід...

Звісно — в кожного шляхи свої,
Кожен міряє своїм аршином,
Й перед кожним на шляху стоїть
Невідомості глуха стіна —
Що чекає там, за рогом, нас:
Сплески, злети і які вершини,
Що розвіється, як легкий дим,
Де залишаться чиї сліди?..

Крок в незвідане такий важкий
І чи є вона, єдина міра,
Що відмірює рядами скиб
Для двоногих шлях в туман густий?..
І коли згоріли всі мости,
Залишається останнє — Віра
Та некваплива вперед хода.
Не згубити б цей безцінний дар...

2000
© Микола Шошанні
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/2004/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG