Опубліковано: 2009.05.11
Поетичний розділ: Містика, видіння

Свiтлана-Майя Залiзняк

Обіцянка Вітру

                                            В. М.

Коли ореля доросте до звізд
(Якщо Перуна спис не вгрузне в тіло),
Коли зруйнує тлін модерний міст,
Коли облишу я писати біло,
Тоді спущусь
                   на дебаркадер - той,
З якого ти щоранку мчав у Київ
Понад умиротвореним Дніпром,
Звільню від шорів сизуваті крила.

Ти прошепочеш:” Ластівко моя,
Я був шаленим... А гніздо не вічне...
Хиталося в грозу... А дуб стояв.
Летіли скабки... Ти - ще поцейбічна?
Ти - найвірніша із живих істот!
Для тебе посаджу сім лип і мальви.
А я ж хотів із мосту -
                                та в Дніпро…
Обручка не моя блищить на пальці..."

Коли верба, що ронить жовтий лист,
Торкне верхів’ям звізд оспалі лики -
Червоний біль наснажить пера. Жди!
Крізь леза ґрат
                        в бурливе небо
                                                  злину…




2005
Полтава
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19956/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG