1 Гніздо-колибу Вітер вислав мохом, Заніс мене. Шептав:”Не відпущу...” Засперечалась блискавка із громом - Він зупинивсь на відстані дощу. Стікають ранки синьою росою На пагони зневіри у душі... Бредуть тумани вільгою товпою... Тополі пух летить у спориші... Зигзиця стихла. Мо’, де пару стріла - Й шукає гнізда страчених надій. Перо жар-птиці в лепесі яскріє. Хихоче домовик:"...його посій..." 2 Я намалюю коло! Зріє рань... Розкидаю твої, мій Вітре, фото. Із кола я вікно благаю:”Глянь!” Заплакало вікно... Скриплять ворота... Нарешті – дочекався ліс дощу! Твоїх цілунків присмак – у краплинах. Цілуй, мій Вітре! Зречення прощу. В липневе небо ластівкою лину...
|