Опубліковано: 2009.05.10
Поетичний розділ: Містика, видіння

Свiтлана-Майя Залiзняк

Ластівка



1

Гніздо-колибу Вітер вислав мохом,
Заніс мене. Шептав:”Не відпущу...”
Засперечалась блискавка із громом -
Він зупинивсь на відстані дощу.

Стікають ранки синьою росою
На пагони зневіри у душі...
Бредуть тумани вільгою товпою...
Тополі пух
               летить
                           у спориші...  
Зигзиця стихла. Мо’, де пару стріла -
Й шукає гнізда страчених надій.
Перо жар-птиці в лепесі яскріє.
Хихоче домовик:"...його посій..."

2

Я намалюю коло! Зріє рань...
Розкидаю твої, мій Вітре, фото.

Із кола я вікно благаю:”Глянь!”
Заплакало вікно...
                        Скриплять ворота...

Нарешті – дочекався ліс дощу!
Твоїх цілунків присмак – у краплинах.

Цілуй, мій Вітре! Зречення прощу.

В липневе небо
                         ластівкою лину...

2001
Полтава
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19927/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG