укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44188, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.05.04
Роздрукувати твір

Славомир Монастирський

ВІНСЕНТ

Потворності краса - життя відбиток,
в очах убогість, руки, як коріння.
Неначе сум на полотні розлито,
в напрузі тиші - дике голосіння.

Жують з картоплею селянську долю,
поки в руках селянські болі снили.
...Із пензля душу випустив на волю,
і сів за стіл разОм із ними.

Він між ними ховався від пекла, що звалось довкіллям,
бо прийшов з паралельних світів аксіоми Евкліда,
і від них переніс кольорів незнайоме світіння
для незрілого світу, якого усі ми є діти.

А для нього цей світ - це із жовтими віями сонях,
це - дорога у полі, сліди, що ніяк не зіллються.
Одночасно душею у двох нерозгаданих ролях.
(Для людей загадковий, реальний для своїх іллюзій.)

Розтирав на палітрі не фарб блискітливу олійність,
колір пристрастей, колір гріха у порочному колі.
Барви калейдоскопності, ночі паризьких обіймів
в чорнозем полотна переносив майстерно рукою.

Пелюсткова прозорість і очі здивованих квітів,
опівнічна усмішка кав"ярень - озлоблений вишкір.
І завихрює плям кольоровість імпресії вітер,
підкидає стальної ажурності Ейфеля вище.

На прозорому склі полотна - зорериски в польоті,
як у дівчини очі, червоні від недосипання.
Легковажиться Арль, по осінньому у позолоті.
А у скроню, як спис, вістря пензля - вершина страждання.

Буревієм, зачиненим в кліть черепної коробки
б"ються роздуми і каламутять прозору реальність.
Несподіваний ранок, без спокою ніч, день короткий
засина. І уже край життя - не лякаюча крайність.

Він прийшов,  перетнувши розмеженість простору й часу,
світлоквітну палітру обрав, промінявши комфортність,
і пішов, розчинивши сучасність його в передчасність.
Обірвалася пісня в четвертій октаві на форте.

2007
Тернопіль
© Славомир Монастирський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні