Молюся на турецьких килимах…
В черниці миловидної просфору
Купує мати...
                     Вирлоокий пан
Доземні б’є  (я ще стою… ) поклони…

Ясноволоса дівчинка проха:
„Матусю, мамо... Хочу я на руки!”

В просторий, пишний, древній білий храм
Прийшла я у бутті удруге.

„За здравіє” свіча моя пала…
На канделябри
                     опливають
                                       болі...
До ніздрів долинає фіміам.
Від скверни очища... Ми - разом... сполом…
З рук буднів
                    вивільняється
                                          мій дух…
Дзвіниця…
                   міст…
                              аеродром…
                                                  яруги…

Іду повз дачі…
                         - Не убий! - кричу.
Сусід біля криниці  б’є злодюгу…