укр       рус
Авторiв: 413, творiв: 41984, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.05.02
Роздрукувати твір

Іцхак Скородинський

***


І застукало в скронях, і завихрилося щось непізнане в голові, а в очах потемніло.
Я приліг і чекав, а що там далі буде.  
І по неволі, таки діждався.  
– Доброї тобі ночі, чоловіче. – проспівало незриме всередині правого вуха. -  Потрібне твоє підтвердження оплати сну у борг.
Потім тиша і знову, те ж саме. І ще раз.
І раптом, включилася сирена в довбешці і вила так, що я заволав щось таке, ну, зовсім не підцензурне.
- Ось, бачиш, чоловіче, ти і заговорив зі мною, як закортіло.
- Хто …це? – видавив я з себе.
- Служба потойбічного віртуального зв'язку з пеклом.
- Я… Я вмираю?!
- Та ні, бог з тобою, просто одна з душ, що заблукала, благає тебе заплатити за швидкоплинний зв'язок з нею. Сон в борг, сон у борг.
- У борг?  А чим я розплачуватимуся?  Грошей немає і не буде… До кінця року не буде.
- Ой, ну, які  ви всі кволі, земляни?! Які гроші, в царстві Сатани розплачуватися доведеться вашими ж земними злигоднями, легким нездужанням, зубовним скреготом, мареннями, а якщо сіпатимешся, а тим більше, наважишся сперечатися, то і… Сам розумієш.   
- А …коли, ні?  
- Що, ні?!
- Якщо не захочу?  
- Тоді шестигодинний безкоштовний кошмар з трансмуральним інфарктом в хепі-енді. …Так, ти не відмовчуйся, вирішуй, включаю зворотний відлік – десять, дев'ять, ві…  
- Добре, добре, я згоден!
- Ти думаєш, добре? А ось, і нічого гарного. Крижаних сновидінь тобі, піддослідний ти наш.  
Щось клацнуло мене по верхівці і я провалився в безодню сновидіння.
Спочатку я побачив спокушаючу рекламу про нову колекцію субтермального СПА з привабливою чортицею в головній ролі. А потім, коли її мала-мала одягнули, вона пробралася до мого узголів'я  і зашипіла про те, що СПА – це ніякий не спам, і що при таких контактах завжди присутній ефект німої луни, і коли я хочу хоча би щось почути, то повинен зрозуміти, що задуха, яка випробовує душу, що звільнилася з тлінного тіла, стрясає її – бідну і поранену. І я зобов'язаний, так, зобов'язаний купити і подарувати їй хоча б два предмети з цього комплекту, і тоді лосьйон для безболісного відділення шкіри від задньої частини тіла мені продадуть за півціни. А якщо я ще хоч раз скажу - ні…
Тут чортючка спотворилася до невпізнання і перейшла на ти.
- Голову відгризу!!!
А потім все і відразу скінчилося. У тому числі і час.
А замість цього мене обійняло повне і безповоротне закляття, рушити я не міг, а в обличчя дув полярний суховій упереміш з крижаними голками, що упивалися, …самі розумієте в куди, і…
Жар, жар, жар, мені здалося, що зараз розплавляться очі, я закрив їх долонями і почув з дитинства знайомий голос Вінні-Пуха: - Здається, клімакс починається… Здається… Кліма… Почина…
Я хотів відповісти, що вже…  
Але не почув жодного слова. Губи ворушилися, а звук не поширювався нікуди, і я зрозумів, що я в безповітряному просторі, що задихаюся, що …ще декілька секунд, і…
Нез'ясовний благовіст наповнив всю мою істоту, і я відчув, як щось рідне вкрутилося на зразок електричної лампочки в мою усиротілу свідомість, і я знову став молодим і щасливим.
- Кінець зв'язку. – проскрипів знайомий голос вже тепер в  лівому вусі.  
- Якщо хочеш жити далі, присягайся, що – зуб даєш, розплатишся.
- Звичайно, а як же, скажіть лише…
- Твоя, твоя це була душа, тому їй і дали після затримання один єдиний зв'язок з тобою, недотепа.
- Але. Як же так, я тут, а вона.
- Вірші писав?
Душу в них вкладав?!
Віршами своїми спокушав рід людський?!  
Відкривай рот, роззява!!!
І в ту ж мить, біс його знає відкіля, на мене навалилися троє кудлатих і з рогами, а найголовніший схопив розжареними щипцями відразу чотири передніх, та як, смикне, і…  
Я прокинувся.
Абсолютно беззубий.  
Але живий!!!

    *     *     *

Мимолётная связь с заблудшей душой

И застучало в висках, и взвихрилось что-то неопознанное в голове, а в глазах потемнело.
Я тут же прилёг и ждал, а что там будет дальше.
И дождался…

- Доброй тебе ночи, человечек – проскворчало незримое в области правого уха.
-  Требуется подтверждение оплаты сна в долг.
Потом тишина и снова, то же самое.
И ещё раз…
А потом включилась сирена в башке и выла так, что я заорал что-то, ну, совсем неподцензурное…
-   Вот, видишь, человечек, ты и заговорил со мной, как приспичило.
-   Кто …это – выдавил я из себя.
-   Служба потусторонней виртуальной связи с пеклом.
-   Я… Я умираю
-   Нет, нет, бог с тобой, просто одна из заблудших душ молит тебя заплатить за мимолётную связь с ней. Сон в долг, сон в долг.
-   В долг?  А чем я буду расплачиваться  Денег нет и не будет… До  конца месяца не будет…
-   Ой, ну, какие  вы все квёлые, земляне! Какие деньги в царстве Сатаны, расплачиваться придется вашими же земными напастями, лёгким недомоганием, зубовным скрежетом, бредом, а если будешь дёргаться, а тем более, злиться, то и… Сам понимаешь.
-   А …если нет?
-   Что, нет?!
-   Если не захочу?
-   Тогда шестичасовой бесплатный кошмар с обширным инфарктом в хеппи-энде. …Так, ты не отмалчивайся, решай. Включаю обратный отсчет – десять, девять, во…
-   Хорошо, хорошо, я согласен!
-   Ты думаешь – хорошо? А вот, и ничего хорошего. Ледяных сновидений тебе, подопытный ты наш…
Что-то щелкнуло меня по макушке, и я провалился в бездну сновидения…
Сначала я увидел обязательную в таких случаях рекламу о новой коллекции субтермального СПА со смазливой чертовкой в главной роли. А потом, когда её мала-мала приодели, она пробралась к моему изголовью  и зашипела на ухо о том, что СПА – это никакой не спам, и что при таких контактах всегда присутствует эффект окаменевшего эха, и я должен понять, что удушье, которое испытывает душа, освободившаяся из бренного тела, сотрясает её – бедную и израненную. И если я хочу, хоть что-нибудь услышать, то  обязан, да, обязан купить, хотя бы два предмета из этого комплекта, и тогда лосьон для безболезненного отделения кожи от задней части тела мне продадут за полцены. А если я еще, хоть раз скажу - нет…
Тут ведьмовочка исказилась до неузнаваемости и перешла на ты…
- Голову отгрызззу!!!

А потом всё и сразу закончилось. В том числе и время. А вместо этого меня объяло полное и бесповоротное окоченение, двинуться я не мог, а в лицо дул полярный сирокко вперемешку с ледяными иглами, впивающимися, …сами понимаете в куда, и…
Жар, жар, жар, мне показалось, что сейчас расплавятся глаза, я закрыл их ладонями и услышал с детства знакомый голос Винни-Пуха:
-   Кажется, климакс начинается… Кажется… Климакс… Начина…
Я хотел ответить, что уже…
Но не услышал себя.
Губы шевелились, а звук не распространялся никуда, и я понял, что я в безвоздушном пространстве, что задыхаюсь, что …ещё несколько секунд и…
Необъяснимое блаженство наполнило всё моё существо, и я почувствовал, как что-то родное ввернулось наподобие электрической лампочки в моё осиротевшее сознание, и я снова стал молодым и счастливым…

- Конец связи. – проскрипел знакомый голос уже теперь в  левом ухе.
- Если хочешь жить дальше, клянись, что – зуб даёшь, расплатишься.
- Конечно, а как же, скажите только…
- Твоя, твоя это была душа, потому ей и дали после задержания одну единственную связь с тобой, недотёпа.
- Но… Как же так, я здесь, а она…
- Стихи писал? Душу в них вкладывал?! Стихами своими обольщал род людской?!
Открывай рот, раззява!!!

И в тот же миг, на меня навалились трое косматых и с рогами, а самый главный схватил раскалёнными щипцами сразу четыре передних, да как дёрнет, и…

Я проснулся…
Совершенно беззубый.
Но живой!!!

 






 


   


2009
Офакім
© Іцхак Скородинський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2021 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні