1 Вона перебирає крам допізна, Щоденно пил змітає із вітрин… Зайду – старенька жінка гріє крісло. Нікому не потрібен магазин, Що схожий на занедбані музеї У рідних селах – між бузку і лип. Щоб навернулися до віри фарисеї, Над Браїлками дзвони загули... А літ зо двадцять тому в гарнізоні Рев літаків лунав над міццю брам. Сюди – крізь вилом в довгій огорожі – Ішли цивільні… В магазині крам Був якісний – від тарілок до плетив. Тоді народ не знав ще бутиків. Як сяяли погони-еполети! Круг них товклася сила хлопчаків… 2 Матвіївну побачила крізь віти. Охороняє тліюче «добро»… – За торжника в крамниці – протяг-вітер! Сьогодні він придбав старе цебро… А позавчора – шолудиві маки... Якісь кокарди вибрав син? – Оці... Скажіть мені відверто... наостанок: Набридло зазивати покупців? – Каштани вже стомилися тягтися, Лягають на порепаний асфальт… А виторг був отут по кілька тисяч!.. На вішаках – ні блузочок, ні пальт.
|