Опубліковано: 2009.04.24
Поетичний розділ: Пейзажна лірика

Славомир Монастирський

ДИТЯЧИЙ  СЮРРЕАЛІЗМ

А у серпня долоні розпечені до помаранчу,
в них повітря густе розколисує хвилями небо.
І розплавлені зорі, краплинами впавши у воду,
довго-довго розсвічують чорне, безвітряне плесо.

А метелики ночі сідають на них, як на квіти,
і пливуть, обминаючи  хмари, із місяцем в парі.
Лиш здивований лебідь ніяк зрозуміти не може -
де зірки наяву, а де тільки дзеркальна подоба.

Він пливе і збирає ті зорі одна за одною,
поглядаючи в небо - чи довго іще залишилось?
А лиш зникне остання, заплещуться звільнені крила,
білим птахом підніметься вгору незайманий ранок.

2008 р. 06.07.

2008
Нью Йорк
© Славомир Монастирський
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19666/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG