Від затхлої шляхетської брехні,
Від візантійства єзуїтських формул
Нестерпніш пріє історичний гній
Напередодні блискавок і шторму.

А хвиля ближчає. Ось жменями крапель
Жбурляє сиве море просто в вічі,
Й на обрії зростає корабель,
Що ним пливуть нещадні будівничі.

І все повториться, як вже не раз
На рівнині безвихідних повторень:
Для згаслих душ і безкорінних рас
Однаково ворожі степ і море.