Опубліковано: 2009.04.14
Поетичний розділ: Філософська лірика

Василь Дробот

Я назову, поскольку я – Адам...

* * *

Я назову, поскольку я – Адам,
И дол, и высь, и грех, и покаянье.
И лишь себе прощения не дам,
Ведь Божий Дар не терпит подаянья.

Стою и плачу, вслушиваясь в звук,
Уткнувшись сердцем в стену до упора:
Мир так хорош! Но он, видать, не впору,
И всё, что нажил, сыплется из рук.

Я нищ, я наг, веди меня, веди
В тот новый рай, где нет плодов на ветках,
Где даже сердце – с дыркою в груди
Вдруг совместится явственно и метко.
Я всё найду, узнаю, назову…
И каждый звук свершится наяву.

2009
© Василь Дробот
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19505/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG