укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44158, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.04.13
Роздрукувати твір

Свiтлана-Майя Залiзняк

Апокрифічний вірш

1

Махнув рукою Зевс на рід людський:
Пожадливі людці, підступні, хтиві…
Бог Прометей, що плоть живу зліпив,
Митець був неабиякий, та схибив.
Червону глину він полив слізьми.
В Беотії добра такого - сила!
Буває, в сон бреде із-за верби
Бліда істота з нігтями крихкими,
І квилить, звинувачує творця,
І рани вивертає, мов кишені...
Я ж не зцілю графітом з олівця.
Похнюпиться бідак, іде між скелі...

2

Здола твоє творіння холод… звір… –
Дзижчав комарик-сумнів Прометею,
Тож злинув
                відчайдух-творець
                                          до звізд –
Щоб полум’я внести в сирі печери.
Відкрив титан таїни ремесла,
Кебетних homo вчив азів мистецтва…
Пандора
              спроквола
                                у світ зійшла...
І посаг простягла Епіметею…
Вона велеречивою була,
Уміла вговоряти, научати -
Принадність Афродіта улила
В краплисті очі барви океану.
Зі скрині у товпу спурхнули круки:
Турботи,
              смутки,
                          немочі,
                                       жалі…

І… Прометея Зевс прирік на муки.
І… звів потоп усе живе Землі,
Бо homo гризлись між собою, наче звірі.
Абрис Парнасу бовванів серед імли...
Зійшли з човна
                      Девкаліон і Пірра.
Забаглось їм планету заселить.
Зачувши голос з віщої печери –
Напучування-поук божества,
Засіяло подружжя, метр за метром,
Камінням живодайні ті поля.

...І проросли небавом крізь пирій
Кремезні homo – підлі, злющі, хтиві…
Девкаліон і Пірра, бранці мрій,
Не мали втіхи від такого дива,
Терпляче вчили плем’я, день за днем:
Ріллі - зерно, а вітерцю - маргінес…
І збіжжя струм тік у рядки поем.
Плекали філантропію і рівність.
Арес чи Марс, нащадок Гери й Зевса,
Вбивати вчив. І вчив не абияк!

Бряжчать медалі... Реп"яхами - певність:
Сьогодні хлопчик - а за рік вояк.

3

Несуть хлоп’ятам не торти в дарунок –
Шаблюки, каски, танки, пістолет…
І вчиться син у батька дерти руно.
Зі скалки зла спалахує Афект…

А з вікон Олімпійського палацу
Зевес невсипно дивиться (віки!)
Як із жертовників - між нив і плаців -
Кармінна кров
                       струмує
                                     на вінки...

Колись я розчахну врата в Елізій.
Ось пережду між верб стонадцять злив...

Невже і там побачу юрми грізні –
В затінні кипарисів і олив?

2010
Полтава
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні