Опубліковано: 2009.04.12
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Тала Пруткова

ГРАЙ, ДАНИЛКУ

Білим птахом заскрипіло серце тихо.
Ой, Данилку, не журися через край.
Бо піде собі до лісу злеє лихо,
І біда піде собі у чортів край.

А в Данилка та й ні грошей, та й ні любки.
А в Данилка тільки дримба і весна.
У чужих панянок та й медові губки,
А Данилко п’є горілку та й до дна.

Сяде сонце, – ходять містом хижі суки,
А в Данилка ні дарунків, ні вина.
Ой, Данилку, не ламай ти білі руки,
Бо одначе буде старість чи війна.

Хай літають ластів’ята попід стріху.
Ти, Данилку, марно серденька не край.
Хай іде скоріш до лісу злеє лихо,
А ти грай собі, Данилку, далі грай.

2004
Стометрівка, біля стоматполіклініки
© Тала Пруткова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19463/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG