Опубліковано: 2009.04.11
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Юлiя Кулiкова

Казнь

Безымянен мой род,
Не по нем неуемная шалость.
В разговорчивый рот
Заливают расплавленный воск.
Только сказка моя
Не по-писанному начиналась:
Не надеяться больше
На глупый неверный «авось»…

Говоришь, «наше братство-родство
Не по телу – по духу»…
Пусть играет в бокалах
Янтарная живость питья.
Женский род
Обречен добираться до сущности слухом –
Искупаю грехи,
Коль наложена епитимья.

Разыгралась тоска,
Словно девка — портовая шлюха:
Коль захочет – придет,
А бывало – забудет на час.
Наградили меня
Неприлично-отменнейшим слухом,
Не избавили только
От крашеных рук палача.

Разводили костры…
Вместо дров – Ватиканские книги.
Опоили затем,
Акварелью разбавили кровь.
Не видать мне теперь:
Ни Парижа, ни Праги, ни Риги —
Я оставила отчий,
Не мною отстроенный, кров.

2009
© Юлiя  Кулiкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19415/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG