Опубліковано: 2009.04.02
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Тетяна Селіванчик

***

Ослушница перед землёю и небом.—

Неужто во мне это — неодолимо:

Я лгать не умею  пристрастно и слепо

Ни учителям,  ни друзьям,  ни любимым.



Моя  прямота  мне  прощается  редко,

И  горькая  правда
                                     по вкусу немногим,

Но сколько отчаянных  ходит по свету,

Не лгущих, не гнущихся и
                                               одиноких...


Сто  раз понимаю: покладистым — проще.

Их гибкости «мудрой»
                                         успех обеспечен,

И как там  ни маюсь  тоской  еженощной,

А всё ж,  не умею
                                    ни проще, ни легче.

Ни  взгляда  не скрою,  ни голос  от слуха,

За спину чужую не спрячусь  постыдно,

Немилость приму, заступившись за друга,

Иначе уже не сумею, как видно...


Ни зависть, ни алчность меня  не задушат,

И может, не хватит мне
                                            места под солнцем:

Я только комочку, что сердцем  зовётся,

Послушна — на горе,

                                       на счастье — послушна.

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19181/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG