укр       рус
Авторiв: 412, творiв: 41115, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.04.02
Роздрукувати твір

Тетяна Селіванчик

Орган

Бессилья волною окатит подчас,

Проглянет усталость
                                 со дна моих глаз,

Сгустятся недобрые тени...

Но вспомнишь — такое случалось уже:

В глухом тупике не дышалось душе,

Мотор не тянул
                          на крутом вираже,

А в музыке было
                           спасенье.

И вот уже снова
                               звучит надо мной

Органного  голоса  дождь  проливной,

Он льёт, не смолкая,  весь вечер...

То слышится, будто
                               штормит океан,
То видится,
                   белый бушует  буран,

А это — неистовый,  мудрый  орган —

Потоками  звуков — на плечи.

Забудусь...
                     И муку забуду свою.

Услышу, как флейтами
                                     сосны поют

Увижу,  как  вспыхнуло солнце.

Как  нас неустанно
                                вращает Земля,

Как  долгую жажду
                                    дождём  утоля.

Колосьями  жёлтыми  плещут  поля...

И всё это
                   миром  зовётся.

Но вдруг -
                 остановится сердце  на миг

От звука,  похожего больше  на крик,

Что словно от пули смолкает...

А дальше...
                  В симфонии скорби земной

Я слышу  прошедшей  войны  позывной,

И памяти чьей-то
                             взрывною волной

Внезапно меня обжигает!

Очнусь я от боли
                             в горячем виске,

Себя  испытаю на новом  витке,

От ложного сердце очистив.

Мне снова  под силу
                                 упрямый разбег,

Ведь музыку эту
                           творил человек,

Прозрения миг
                         продлевая  навек,

И не отрекался  от  истин!

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2020 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні