укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2009.04.02
Роздрукувати твір

Тетяна Селіванчик

***

Я верить  пытаюсь

                             былому битью   вопреки,

Иначе и незачем

                             душу и сердце морочить...

И кто-то ведь прав

                            в разноречье судеб  и  пророчеств,

Уделов и дел

                      и в наитьи летящей строки.

Кто  ведает  истин

                              последний, высокий предел.

Божественный  замысел

                                   лишь постигая  натужно?

И  чей  горизонт    

                          до ошибочной точки заужен,

А кто через каплю слезы

                                    и миры  разглядел?...

В риторике  горькой,

                               которой  вовек  не избыть,

Нам  грешным,  земным,

                                но дошедшим  до дерзкой попытки

Немногим дано разгадать,

                                    словно древние свитки,

Не то, чтобы  формулу  соли,

                                          а ближней судьбы.

...Прошедшие сами

                              ступени  проклятых  голгоф,

Хлебнув  лишь  отчасти,

                                  себя  возомнят  мудрецами.

И  чёрствостью  чьей-то

                                    так  часто  учёные  сами,

Разложат  тебя

                       и распнут  на скрещении строф.

И ладно б,  чужие —

                              (Привычна  им  рубка с плеча),

Но близкие — Господи! —

                                      точкою зренья  расхожей

Не  пренебрегут,

                        свято  веря, что  чувствуют  кожей

Твою непомерную муку.

                                    И в этом  печаль...

А  дальше уже

                      не имеют  значенья  слова,

И,  кажется,  смысл

                              пониманья  былого  утрачен.

Но не усомнится  в себе

                                     оплошавшая  зрячесть,

Как будто  и  вправду  права,            

                                          как лихая  молва..

2009
© Тетяна Селіванчик
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні