Буде день наш без печален, бо одна у нас мета. Максим Рильський 1 Я годую Лоліту... Знетямлена мати її – В божевільні, а дід – в буцегарні. Безталання причмокує – з пляшечки їсть. Повні щічки. Кучерики гарні. Я спокутую гріх. Моя доня - у вічних полях... Над чужою схилюсь, як мадонна. Чийсь покорм попиває буцмате маля, В очі дивиться, схлипує сонно... 2 Це пташа неоперене рвати сильце не навчу: В «Дім маляти» поїде смаглява Лоліта. Ми народом були. Ми плекали примарну мету. Нас вела в комунізм напівсонна еліта. Ця палата – мов заводь. Нуртує за шибами Час… Лікарняна пелюшка Лоліті не личить. Йду з лікарні – в юрму... В ній – у кожного власна мета, Власна пляшка надії... і способи вижить. ----------- написала під час перебування із сином в лікарні. Я годувала Лоліту з пляшечки.
|