Опубліковано: 2009.03.31
Поетичний розділ: Філософська лірика

Свiтлана-Майя Залiзняк

Потя


У травні Фенікс... висидів пташа:
Зигзичка юна принесла яєчко.
Одвіку птах своїх потят не мав,
На скелі жив, пантруючи гніздечко.

Старів,
         мудрішав,
                        пломінь розгорявсь,
Багаття поглинало ветхе тіло...
За хвилю
              птах
                       із праху
                                    воскресав...
Процес був незворотним, вічним!

А тут – пташа, що хоче їсти й пить,
Що скубає наскоком:
                               ”Дай комаху!”-
Пістрявеньке... Зуміло загасить
Снаги жарини. Ще й поживу хаїть...

Над соснами,
                    між ґав
                                 ширяє птах...
У дупла, під листочки зазирає...
Росте прожера...
                          Почина кувать:
„Я – сумнів...
                        Хто мене спізнав – зга - са - є...”

2008
Полтава
© Свiтлана Залiзняк
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/19119/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG