Червнева Спека йде у ніч від Ворскли…
Плетуть хмарини півпрозору льолю…
Рум’яну панну в жовтому хітоні
Цілує Легіт…
                     Обпіка долоні…

- Не звабить Спеку цей хлопчина гожий...-
Шерхоче гурт лілей на плесі-ложі.
Червнева Спека - одаліска Сонця!
Фризер* захмарний обітне їй коси…

За ніч у панни відросте волосся -
Таке ж рухливе, золоте,
                                    як плесо Ворскли…




*- перукар (заст.)