- Мені найбільший персик! – проказав Спітнілий чолов’яга в окулярах. – Чи є в кіоску вашому вода? ...На фрукт із пляшки поливає яро. А я стою під бризками. Мовчу. Мені б картоплі, помідорів кілька. Пішов - жантильно, повагом - товстун... По ліву руку – миловидна жінка. Обом – за сорок. Хто вони? Куди Веде інстинкт чи почуття – не знаю. Той чолов’яга з персиком – рудий – Так пріапічно жінку обіймає... Помитий персик ще чекає губ. Сміється жінка, морщить брівки й носик... Лив зранку дощ. Калюжами іду – Збирати в чорнобривцях абрикоси.
|