Давай зустрінемось в кав’ярні Маленькій, що на розі вулиць! Ми люди, ми істоти парні, Ми кілька раз вже розминулись... І, певно, буде трохи прикро, Мій горній друже, мій знайомце, Не перетнутись знову... Зникни Зі свого світу, коли сонце Сідатиме за край будівель, З’явись у саме тій кав’ярні. Зірви плоди здогадок стиглі – Ти йшов сюди ніяк не марно! Розмішуй цукор в філіжанці, Дивись навколо безсоромно, Зігрій від кави змерзлі пальці. Я вже твоя. Хоч невідома, Але десь бачились ми досі... Смакує кава сном і літом У цім зимовім коматозі. Підходь скоріше та запитуй Якусь зворушливу дурницю... Тебе впізнаю по розмові, Як інших пізнають по лицях. У цьому затишку кавовім Давай, нарешті, збіжимося – Якогось дня, в якомусь місті... Шукай кав’яренку на розі – Як лист-пророцтво в палім листі.
|