Опубліковано: 2009.03.16
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Юлiя Кулiкова

Остров

Земля сыра. И отсырел асфальт,
Свидетель встреч, свидетель расставаний…
Стекались лужи, словно в битой ванне,
Мерцая под рассеянностью фар.

Шумит в ветвях… и одинокий плот
К далеким берегам порой прибьется.
Там, вдалеке, никем не тронут – остров,
Где доживает век забытый Лот.

Холодный ветер бередит постель,
Срывая простынь, словно с тела кожу.
Мой вечный рай. Ты там - где Я - возможен.
- Послушай, Лот… Я позвала гостей…

2009
© Юлiя  Кулiкова
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/18801/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG