Опубліковано: 2009.03.16
Поетичний розділ: Філософська лірика

Марина Усенко

***

Нанизывая дни на паутинки мыслей,
Отмеривая шаг отчаяньем дорог,
Мы принимаем боль как данность этой жизни,
Как дальний зов целительных тревог.

Ты маятник часов сорвешь  как плод эдемский,
Сумев познать сомнения пути
И перепрыгнешь из уюта детской
Во взрослый мир потерь и суеты.

Холодный ритм дождя на перепутье мыслей
Распутает клубок чужих ненужный схем,
Оставив уходя записки, строчки, письма.
И чистый лист, и звонкий слог, и новый темп.

2009
© Марина Усенко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/18797/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG