укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44153, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2006.11.30
Роздрукувати твір

Людмила Некрасовська

Мать и сын

1. Мать

А за окошком черным зверем
Металась раненая ночь.
Княгиня обходила терем
И отгоняла думы прочь.
Потом прислушалась немного,
Внимая сонным голосам,
Но постоянная тревога
Ее тянула к образам.
"Недавнее - тягарь на вые,
А будущность - не по плечу.
В который раз тебе, Мария,
Свечой икону золочу.
Древлянам Игоря отмстила,
Но не утешилась, увы.
И совершенно не по силам
Мне участь княжеской вдовы.
Но не о том теперь пекусь я.
Мария, ты ведь тоже мать!
Скажи, Владычица, как с Русью
Мне сыну веру передать?
Пусть он поймет, что вера - посох,
И с ней сподручнее в пути,
Она - спасение для россов,
Возможность истину найти.
И, княжа в Киеве по праву,
Не убоявшись никого,
Пусть славит русскую державу
Да имя сына твоего".
Умолкла Ольга утомленно,
Приникла к лику, трепеща.
И задрожала пред иконой
Живым дыханием свеча.

2. Сын

"Опять гонца прислала мать
И снова говорит о вере.
А я не стал бы открывать
Пред Византией наши двери.
И суть не в том, что бог один
Куда сильней и лучше многих,
А в том, что в доме господин
Лишь тот, кому подвластны боги.
И, прикрывая эту суть,
Чтоб веру выказать святыней,
Желают россов обмануть
И гордость объявить гордыней.
Я не хочу, чтоб чей-то бог
Давался нам, как подаянье,
Не допущу, чтоб кто-то смог
На Русь оказывать влиянье,
И потому не уступлю
Словам достойнейшей из женщин,
Хотя безмерно мать люблю,
Но ведь и Русь люблю не меньше.
Я, не жалея живота,
Готов, покуда носят ноги,
Доказывать, что Русь свята
Без веры о едином боге.
Но мать зачем-то до утра
Его о милости молила.
А, может, каяться пора,
Взывая: "Господи, помилуй!?"

2006
© Людмила Некрасовська
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні