Тарас, гаптований хрестом,
Стогнав вірша вікну навпроти.
Серпневі промені скорботи
На шибку тиснули снопом.

Ще животіло сиве сонце.
І я питав у нього - хто це?

А ще й себе тоді не знав!
Та відчував і я, малеча,
Як той гаптований предтеча
У сірих сутінках вмирав.