| Євген ЖурерПокарай!| Покарай мене, Боже, за хтивість, Доторкнися до моїх думок,
 Бо відколи ми всі з гори вниз покотились –
 Я чіплявся за землю, аж змок.
 
 Але хвиля людської зневіри
 Мене змила до темного дна,
 І я бачив життя лиш у кольорі сірім:
 Так, неначе мені Сатана
 
 Окуляри на очі нап’ялив
 І забув я про всі кольори.
 Лише ступені сірого мені буяли.
 Навіть пекла вогонь засірів.
 
 Зогрішив я відтоді багато.
 Покаяння настав мені час.
 Не залиш мене , Боже, без кари і ката,
 Але барви… Хай сяють в очах
 
 Хоча б день, хоч годину…хвилину!
 Дай побачити світ в кольорах.
 В мені знову заграла та хтивість нестримна
 Але в серці залишився страх,
 
 Що не буде прощення, і милість
 Не зійде з твоїх сильних долонь.
 Відчуваю: хвилини мені залишилось
 Існувати. О! Боже! Либонь
 
 Не померти без віри у краще,
 Не згоріти у пеклі без барв!
 Ось тепер вже можливість прозріння не втрачу…
 Погребальний вогонь відгорав…
 
 Дим угору злетів. Крематорій
 Працювати почав як завжди:
 Нових трупів привозили голими з моргів
 Попіл свіжий огидно смердів.
 
 Цього попелу купа сіренька
 Залишилася з дядьки того,
 Що про Бога згадав у останній свій день та
 Безбарвно пішов у вогонь.
 
 | 
 2009 Варіанти Бога © Євген Журер |