Опубліковано: 2009.02.23
Поетичний розділ: Слово, мова, присвяти поетам

Вікторія Шпак

***

 
Ох, яка ж у тебе й мова, красень-хлопче -
ти занурився в незнане, як у став.
І  неначе давнє море, став хлюпоче.
Ніби ти вже українцем зовсім став.

Так я рада, бо сама на тебе схожа.
Зрозуміти б, де моя, де не моя
мова рідна чи культура… боже, боже…
Запалає, - не впіймаю солов’я.

Знепритомнію – як диво, Володимир,
і себе, неначе Малка, бережу.
Тисячами літ по часові водили,
а де зараз я, нікому не скажу…

2009
Москва
© Вікторія Шпак
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/18366/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG