сіль на шкірі
срібна
коли рушаєш
витнутою
з моря нічного
драбиною
зорі у місяць зминати

срібло на хвилях
холоне
як пальчики серця
на клавішах нервів
чи горлі
коли забуваєш
лишити на березі одяг
минуле і себе і берег

і тягне до дна
за здоров’я і многія літа
і світло живої води
прослизає між пальців