Неначе чеська кава, наша ніч
Вперемішку з цілунками-вершками,
Ми роздяглись серцями віч-на-віч
У мить, що пахла медом і шишками.
А хтось вже розливав в кувшини час,
Вилизуючи із куточків тишу...
Торкнувшись чубом в стелю, як в Парнас,
Ми боязко писали перші вірші.
І віями махали, мов крильми,
Що мало з щастя лобом вниз не впали,
Возила зорі в вікна ніч саньми,
А я незчулась, як твоєю стала.
Замерзло на дахах достигле небо,
Згорнувся місяць жовтий, як калач,
Я все тулилась трепетно до тебе
Й була the happy very very much