Поміняю ходу на "походку". Поміняю. Піду подивлюсь На присипану снігом "слободку", Повз четверту судимість чиюсь. Примостившись між чаду і крику, Там, бува, дзвякне спогад, мов ніж, Про лунку загратовану "критку", В сімдесятім чи трохи раніш. Самогоном припахує кухоль. Насип. Гравій щось шепче нозі. Підбігає облуплений вугол. Знову насип в цупкій дерезі. А по насипу сунуть вагони, Потяг впорскує дрож в краєвид. І рвонеться душа, як з полону, З мого тіла за потягом вслід. В далину, за горби і за труби, І назад - їй нема огорож. І осяду я в крадені губи, Що помножать ще й трепет на дрож.
|