Опубліковано: 2009.01.19
Поетичний розділ: Філософська лірика

Олександр Товберг

***



Глазами пересохшими от жажды,
Целую море в тёплую макушку,
Слепой призыв почувствовав однажды –
Пытаюсь соответствовать натуре.

Рябой прибой бубнит о позабытом,
И если нечто выползет на сушу,
Попахивая чуть палеолитом, -
Я не узнаю, отвернусь, закроюсь.

Не всхлипывать заморскими слезами
И речь свою коверкать не стараюсь,
В даль впитываюсь с мыслью о сезаме –
Расступятся ли воды после взгляда?

Родная степь подкатывает к горлу –
Отдёргиваюсь, чтоб не захлебнуться
Дремучей верой древнего монгола,
Сошедшего с коня, оставившего племя
Ради того, чтоб плот соорудить.

10.09.06, 30.09.06

2006
© Олександр  Товберг
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/17711/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG