* * * От і прийшов я з отруйних кутків - Світу, ліпленого з іншого тіста Пити високу, у кілька ковтків Зелен-музику, терпку і троїсту. Тонко і тоскно вона виграє, І в смолянім, смерековому відчаї Я розчиняюсь, який уже є, Подихом карим здалека підсвічений. З тих, із полинних, мазутних узвиш Подих отой. І очей отих терен. Поміж відсутністю ти миготиш, Наче в просвіт між летючих цистерен. І обновляюсь огромом сльози, Що пропікає страхів моїх корчі. Дрож горами трусить. І з сизих низин Дзвякає дріб'язок австро-угорщин.
|