Опубліковано: 2009.01.17
Поетичний розділ: Універсальна лірика

Євгенія Більченко

Вода



Вот и все. И «нэма» стихов.
С душа капает потихоньку…
В небе – тихо. И звездный ход.
«Папироска шкварчала, Пронька».

Он ,конечно, меня узнал…
Так – на Прощу. Так – на отметку.
Маргинал – и есть маргинал:
Я – не смертна и не бессмертна.

Вою, сколько меня ни рань.
Реки бродят, не зная брода…
В запредельное – через грань –
Поцелуй соскочил с порога.

Вдоль бульвара – не по судьбе –
Тополей наломав высоких,
Подпеваю самой себе,
Как подростки под караоке.

В коже воска – смешной расчет:
Под конец разгореться ярче.
Жизнь капает…
Что еще?

На Земле остается ямка.
                   7 января 2009 г.

2009
© Євгенія Більченко
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/17674/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG