Юна синь нахромилась на труби,
А над трубами - білий пожар.
Наче вишні цвітуть. Або руба
Перекинуті тулуби хмар.

Ех, зітхнули... Та й свиснули вулиці!
Двір вантажний, кущі, каланча...
Зелен-світ кучерявиться й тулиться,
І за полами в'ється плаща.

Тлуста хмарка, пухнаста, мов курка,
Самотою тремтить угорі.
І горить на душі в мене вурка,
Хоч давно уже й мав відгоріть.

А з провулку... Дівчатами ранніми
Захлинусь, ніби досі й не жив.
Хоч за іншими схована травнями
Та, одна, за якою тужив.