Опубліковано: 2009.01.17
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Анатолій Криловець

***


Ще якої геєни
Ниспошлеш мені, Боже?
Диким сміхом гієни
Моє небо тривожать.

Ще помножиш страждання
На нестерпні тортури?
Обступило кохання,
Як безвихідні мури.

В цьому пеклі вогненнім
Пристрасть хижо п’є душу.
Від якого із членів
Я відкинутись мушу?

Від очей сумовитих,
Від руки у ваганні?
О, як хочеться вити
Від такого кохання!

Сміх гієни тривожить
Небо, море і сушу…
І не в силі я, Боже,
Свою вирвати душу.

Із пекельного раю
Не буває вертання.
Від кохання вмираю,
Воскресаю в коханні.

1998
© Анатолій Криловець
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/17666/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG