мрії навиліт лягають шрамами як олов’яний солдатик плавишся жменя вогню балерина спалена двоє вчимося у казку бавитись ти як по сходах ступаєш нотами пишеш під руку з дочкою Пам’яті дим і туман у легені всотуєш благословляєш дощі на паперті ніби китайкою вкриті воїни шаблями пестять замерзлі сутінки римами навіть земля напоєна навіть на пару словами скуті ми ми не Антеї бо важко пішими кроками день причастили тихо так хочеш я стану до тебе більшою хочеш навчу перед смертю дихати
|