Голубе джерело


Квітне в лузі жовте латаття.
А колись золотим було...
Уже, мабуть, не відшукати
Голубе моє джерело,

Із якого в дитинстві воду
Я кашкетом черпав і пив.
Наче тіні, спогади бродять..
І печаль: загубив... загубив...

Лиш під журний вечір знайшлося,
Осокою геть поросло.
А мені згадалось... здалося,
Що я знову п’ю джерело,

Що пітний кашкет із водою
До губів квапливо тулю...
Потягнувсь по кашкет рукою –
Капелюх.