Опубліковано: 2009.01.05
Поетичний розділ: Інтимна лірика

Володимир Нiкiтiн

КРОВАВАЯ МЕРИ


Желтком в закат светило пало,
Стекала ночь в стекло бокала
Который ты в руке держала,
Так откровенно, чуя  власть.
Ткань еле - еле прикрывала,
О ком  красивая мечтала?
Твое дыхание рождало
Быть может похоть, может страсть.
Ты, не стесняясь, отдалась.
И тело как хрусталь звенело,
Свой танец, исполняя смело.
Мечта и та обледенела
Все отогреть, пытаясь нас.
Ты не клялась, как будто каясь,
Мы начинали все сначала,
«Где сладость губ пылает ало -
Речам нет места».
                        Ты кричала…
Спокойно музыка звучала…
И ночь на блюдечке качала
Луны парное молоко.
А ты спала, ты так устала,
Мила, отбросив одеяло,
Дышала тихо и легко.

Кого винить и в чем вина?
Я свой коктейль допил до дна.
В который раз в прохладе зала
Кроваво «мери» умерла.

2008
© Володимир Нiкiтiн
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Джерело: https://poezia.org/ua/id/17317/
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

2003-2025 © Poezia.ORG