байдуже де ти у Фівах чи у Каліфорнії байдуже скільки кілець на твоєму зрізі рими пульсуючі вени твої переповнюють і на твоєму чолі вирізають зрілість
прісно розбавлений прозою ранок над хатою переливається сон із руки у руку кожну пелюстку із яблуні болісно згадуєш склянка душі помережана лезом звуків
може ти теж намагався завчасно посивіти може епоха часи затісні для тебе просто поети усі заримовані сироти їм навіть Музою перехворіти треба