Дівчинко-серце, на шиї коралі – Біла квасолька і сині боби, Що буде потім, що буде далі – Довга дорога, чорні педалі, Дивна дорога у димне «якби»… І голуби – будуть ще голуби – Дах-черепиця-тополя-із пухом… Дівчинко-серце, нікого не слухай, Дівчинко-доле, як вмієш - роби, Крок чи півкроку – куди чи до кого? Крок уперед, і назад, і дорога, Знову дорога – така дорога… Вересень. Верес. А ще – пилюга. Бабине літо, де пил і марнота, Слово-не птах вилітає із рота, Не відлітає, на груди впаде, Звично склює перестиглу квасолю – Шворка коралів – як шворочка долі – Трісла…і впала…і де вона…де… Де намистинки – квасоля з бобами? Що ж тобі, Боже, з твоїми ділами, Видно-не видно, шкода-не шкода? А на чолі – чи то ранка, чи ґулька… Верес і вересень. Ніжно і мулько. Дівчинко-серце, дитино-зозулько… Біле безсоння. І чорна вода.
|