Нам подарували мить.

А чи знаєте Ви, мій допитливий читачу, що астрономи планети Земля, змовившись з сильними світу цього, дарують нам в році, що йде, мить, яка становить, за їх канцелярітськими поняттями, одну секунду. Щось там у Всесвіті накопичувалося і накопичувалося потихесеньку, і ось....
Рік, той, що йде, продовжується. На час, який ми всі відлічуємо, – раз і.
А я пропоную нічого такого не рахувати, а після того, як проб'ють київські дзвони, зробити один глибокий вдих в 2008-му, а видихнути вже наступного року.
Тим більше, що все це, мабуть, вперше за довгий час об'єднає всіх нас, всі шість із гаком мільярдів. І як випливає зі статистики великих обчислень, хтось разом з нами в цю ж саму мить вдихне, а видихнути вже не встигне. Переміститься в світ інший.
Але й сумувати годі, тому що ще більша кількість тих, що тільки-тільки вислизнули з материнського лона і тієї ж самої миті, отримавши ляпанець по попці, вдихне уперше і разом з нами повітря рідної планети, і їх пісні понесуться над Дніпром в нескінченність, поздоровляючи нас усіх.
З Новим Роком!
Дихайте, дорогі мої, дихайте.
Разом.
Львів і Донецьк.
Київ і Москва.
Беер-Шева і Харкове мій рідний.
З тим, що буде, Вас!
Чим би це не було.