Мій перший Бог був звір, Його природа першорядна, Його утроба ненаситна Жадала жертв. Язицьтва заповіт Свічі огарком на болоті, Церква з кладовиськом навпроти, А далі божий світ! Усе кружля в круговороті Смертів, народжень в нас, І знов таки іде до плоті У котрий раз, у котрий раз. Юродивий на ешафоті Під риму батога Складав молитву про свободу Русина – козака! Поволі без числа Лягали голови на плаху, Згоряло серце в гайдамака Й не вистачало зла! Під кіннотой татар, Під ляхом, під Литвой, Заплутана по край Жидівський павотой. Плач, Бородиця, Наша заступниця, Сини народяться, Молитва збудеться. Коли ж з небес зійде Христос По тих стежках гарячих сльоз, Дай знати, рідна, на кого благать його. Бо перший Бог був звір, А новий цар став смерд. І тільки смерть творила суд! Чумацькії шляхи сповідали гріхи, Бодай ще волі від імперських пут. Дай боже і мені молитву пронести В зелений гай, по самий край святій мети. Коли ж з небес зійде Христос По тих стежках гарячих сльоз, Дай знати, рідна, на кого благать його.
|